Сейчас, как никогда, появилось огромное количество духовных и телесных практик, тренингов, семинаров на любой вкус, на любую проблему: исцеление, работа с кармой и Родом, привлечение любви и финансов, самопознание и самореализация, призвание и многое-многое другое. Но почему-то многие из них оказываются неэффективны. Давайте разберём, почему так происходит.

Во-первых: мы, даже посещая женские тренинги и практики, забываем, что мы — Женщины! Нам сама природа диктует, когда для нас самое подходящее время для прохождения того или иного тренинга или практики. И это — менструальный цикл!

Если вы, к примеру, пошли на тренинг по прощению или работы с Родом перед самой менструацией (Лютеиновая/секреторная фаза) — то эффекта не будет. Нервная система на взводе: раздражительность, непринятие чего-либо, плаксивость, жалость к себе и т.д. В таком состоянии ни одна даже самая нужная информация не уложится в голове.

Или вы пошли на тренинг по развитию собственной эффективности, личностному росту во время менструации (Фолликулярная/менструальная фаза). Что делает организм в это время? Отторгает всё, что отжило себя, избавляется от всего ненужного!

У всі часи люди дбали про свій духовний розвиток. Аскеза, як інструмент особистісного самовдосконалення, важкий, оскільки вимагає відмови від багатьох звичних речей і передбачає вихід із зони комфорту і тривале перебування в незвичних обставинах. Не кожен на це здатний.

Що таке аскеза? За якими принципами потрібно використовувати цю методику і які найпростіші її варіанти існують для чоловіків і жінок – читайте далі.

Аскеза як духовна практика

Якщо говорити простими словами про те, що таке аскеза, то це інструмент саморозвитку, а також духовна практика, коли людина усвідомлено і добровільно виходить із комфортних для себе умов і входить у зону дискомфорту (фізичного, психологічного тощо). Однак для того, щоб домогтися позитивних результатів, доведеться докласти чимало зусиль.

Бути сексуальною, легко включатися у любовну гру та поринати у море пристрасті жінкам заважає маса «але». У двадцять – це часто відсутність досвіду і впевненості. Потім стреси на роботі, маленькі діти, побутові проблеми – ці та інші фактори діють як холодний душ, мовляв, от зараз точно не до цього… Іноді батьківські табу, стереотипи, заборони та неправильне тлумачення релігійних догм настільки притлумлюють прояви природнього бажання, що жінки почуваються скутими та не дозволять собі отримувати насолоду від інтимних стосунків, обділяючи себе і своїх коханих.

Наша сьогоднішня розмова з психотерапевтом Ольгою Барабаш про те, як почуватися у сексі вільно, дозволити собі проявляти сексуальну енергію, щедро дарувати та отримувати радість від інтимної близькості у стосунках.

Чому в якийсь момент життя “щось пішло не так”?

Ймовірно, у кожної людини є свої припущення та забобони щодо власних невдач. Згадуючи якісь неприємності, ми бачимо безліч пояснень – від власної легковажності до травм дитинства. Але є ще це: “Я народився нещасливим”, “Мене наврочили”, “Я завжди був невдахою”, “Навряд чи з цього вийшло б щось путнє”…

Чому насправді нас осягають невдачі? Цим питанням свого часу займався Річард Уайзман, професор психології Хартфордширського університету, який 10 років досліджував щасливчиків та бездарних. Результати своїх досліджень він виклав у книзі «Фактор успіху», де стверджує, що щасливих чи безталанних людей насправді не існує. Все, що відрізняє особи цих двох категорій, – це спосіб мислення. Люди самі формують свій характер — добрий чи поганий, і в їх силах перейти із кола невдах до щасливчиків.

Певно, ти, як і кожна жінка, хоча б раз у житті цікавилася тайм-менеджментом та замислювалася над тим, як втиснути у 24-годинну добу ще декілька годин. Було таке?

Тож, якщо ти хоч раз у житті почувалася, як білка в колесі, або робила дуже багато, проте мала сумнівні результати… Якщо хоч раз пережила справжнє вигорання на роботі… Якщо хоч раз намагалася всюди встигнути, усім допомогти, а натомість отримувала лише виснаження й розчарування… Читаючи цю статтю, ти усміхаєшся, бо знаєш правильну відповідь:

не можна завантажувати себе до виснаження, братися за все відразу, а у 24-годинній добі варто наполегливо вишукувати час лише для власного відновлення (аж ніяк не для зайвих проєктів чи родинних справ!).

Сьогодні поговоримо про те, як бути у фокусі, зосереджувати енергію у правильному напрямку, фільтрувати справи та відсіювати неважливе.

Задовольняти потреби миттєво – цю згубну звичку наш мозок успадкував від найближчих предків, ссавців. Єдине, що може врятувати нас від перетворення назад у тварин, це те, що нас від них відрізняє: свобода вибору.

Ця прекрасна річ з’явилася у нас завдяки корі головного мозку. У корі відбуваються процеси, які дозволяють нам контролювати себе.

Проте, стародавні інстинкти до сих пір не дають нам спокійно жити. І Лоретта Бройнінг, авторка книги “Гормони щастя.

Як привчити мозок виробляти серотонін, дофамін, ендорфін і окситоцин” знає, в чому справа.

Турбота про себе є ключовим елементом психічного здоров’я, що допомагає протистояти стресовим факторам, яких на сьогодні чимало.

Що означає піклуватися про себе – це усвідомлення того, що ви важливі! Суть турботи про себе в тому, щоб навчитися розуміти власні потреби, прислухаючись до своїх емоцій та тіла. Але чому це буває непросто? Часто прислухатися до себе, заважають негативні автоматичні думки, або переконання, такі як: “піклуватися про себе непристойно”, “треба думати про інших, а не про себе”, “я – остання буква алфавіту”, і т.д., але найпоширеніша, з мого досвіду: «піклуєшся про себе – значить, егоїст». Всі ці думки викликають почуття провини та сорому, і щоб не відчувати їх, ми часто ігноруємо свої потреби та не приділяємо час самим собі.

Інтуїтивно ми всі розуміємо, що таке токсична людина: після спілкування з такою ви відчуваєте себе втомленим і ніби облитим брудом. Причому, брудом вас облили не відкрито, але якось лагідно, “по-доброму”, з найкращих спонукань.

Токсична людина – це та (чи той), хто непомітно висмоктує з нас енергію. Перед розмовою з нею ми зазвичай внутрішньо напружуємося і групуємося, як перед ударом. “Отруйна” назва пояснюється тим, що такі люди ніби заражають всіх негативом, отруюють існування оточуючим.

Але чому так відбувається? Як їм це вдається? За якими прямими ознаками можна розпізнати токсичність?